Україна-Японія:

"Японські новини" в культурному просторі України.

А також "українські новини" в культурному просторі Японії

     
     
 

На головну Нагору Напишіть нам! Мапа сайту Пошук Лінки Гостьова

Японська мова

Японська каліграфія Література Японії Фотозамальовки Японії Японська мова

 

Увага !!!
Якщо Ви побачите помилку на сайті або лінк, що не працює, — виділіть і натисніть Ctrl+Enter, і ваше повідомлення одразу буде надіслано адміністрації сайту.
Система Orphus

Доступні розділи:

 
 
 
 
 
 

Спонсори проекту

 
 
Фонд "Мрії здійснюються"

 

 
 
 
 
Рекламний блок
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 

Сучасна японська мова це державна мова Японії, на ній говорять фактично все її 125 мільйонів жителів, а також японці, що постійно живуть на Гаваях, в Америці і інших країнах. Ще вона використовується як друга мова жителями Китаю і Кореї, які перебували під японською окупацією в першій половині 20 століття.

Зміст

 

 


Фонетика японської мови (звуки мови)

В японській мові п'ять голосних фонем — а, і, у, е, о. Голосні японської мови можуть бути довгими і короткими. Японські голосні ніколи не втрачають свій тембр, тобто не перетворюються на інші або невизначені звуки. Майже в будь-якій позиції вони вимовляються дуже виразно. Всі японські тверді приголосні мають м'які (або палаталізовані) відповідності (у пару «твердий—м'який» не входять тільки й та в).

Більшість японських складів закінчуються голосними, і склад може складатися (як мінімум) тільки з однієї голосної. Як вже було сказано, в мові є п'ять голосних: а, і, у, е, о. Тривалість голосних часто розрізняє слова, як, наприклад, слова то — двері і то (підкресленням тут позначена тривалість звуку) — десять. Основними японськими приголосними є п, б, т, д, к, г, с, з, х, м, н, р, й, в, а також носові приголосні, що з'являються в кінці складу, як в слові хон (книга). Передуючи голосним а, о, або у, більшість цих приголосних можуть бути пом'якшені (супроводжуючись проміжним пом'якшувальним звуком й). Наприклад, пом'якшений приголосний к перед кожною з цих голосних звучить як кя, кю, і кьо. Коли приголосні т, д, с, з передують голосній і, вони звучать як чі, дзі, сі (ші), дзі відповідно. Приголосна т вимовляється як ц і д як дз перед голосною у.

Тоді як в англійській, а також і в українській, мові змісторозрізнюючу функцію несе наголос (при якому виділення складу виражається шляхом виразного вимовлення його голосніше або з більшою силою і тривалістю), в японській мові змісторозрізнюючу функцію несе висота звуку або тонізація. Тобто, висота звуку є єдиним способом надання складу особливого значення. У більшості японських діалектів висота звуку падає після виділеного складу. Наприклад, в токійському діалекті слово хасі (хаші) (палички для їжі) містить наголос на першому складі. Без наголосу на першому слові, хасі (хаші) може означати "міст" або "край". Коли воно означає "міст", наголос падає на другий склад, тобто наголос падає на сі (ші). "Край" не містить наголосу, тобто вимовляти його треба без якої-небудь зміни висоти.

Повернутись на початок сторінки


Морфологія японської мови

У морфології японської мови переважає техніка аглютинації ("приклеювання" службових морфем - суфіксів і закінчень - до кореневої основи слова), що припускає виразність меж між морфемами (коренями, афіксами) в межах слова і жорстку закріпленість певних засобів виразу (наприклад, суфіксів) за певними елементами змісту (граматичними значеннями). Відсутні граматичні категорії роду (хоча є система іменних класів, що виявляється при рахунку предметів), числа.

Повернутись на початок сторінки


Лексика японської мови (словниковий склад)

С этимологической точки зрения лексику японского языка принято делить на три слоя: ваго (исконно японские слова), канго (слова китайского происхождения) и гайрайго (лексические заимствования из прочих, в основном европейских языков). Ваго - это наиболее фундаментальный компонент японского лексикона. Канго характерны прежде всего для письменной речи, в большинстве своем они воспринимаются как книжные слова. Что касается гайрайго, то в целом лексика этого слоя так или иначе связана с процессом модернизации жизни современной Японии.

З етимологічної точки зору лексику японської мови прийнято ділити на три прошарки: ваго (споконвічно японські слова), канго (слова китайського походження) і гайрайго (лексичні запозичення з інших, в основному європейських мов). Ваго - це найбільш фундаментальний компонент японського лексикону. Канго характерні перш за все для письмової мови, в більшості своїй вони сприймаються як книжкові слова. Що ж стосується гайрайго, то в цілому лексика цього прошарку так чи інакше пов'язана з процесом модернізації життя сучасної Японії.

Короткий японський словничок

Японія      -      н іхон, ніппон (nihon, nippon)

людина     -      хіто (hito)

телефон    -      денва (denwa)

вода         -      мідзу (mizu)

світло       -      хикари (hikari)

вино         -      будо:сю (budoushu)

любов       -      коі, аі (koi, ai)

квітка        -      хана (hana)

новий        -      атарасій (atarashii)

завтра       -      асіта (ashita)

спасибі      -     арігато: (arigatou)

Україна      -     укураіна (ukuraina)

автобус      -     басу (basu)

письменник  -    сакка (sakka)

художник   -      гака (gaka)

самурай     -      самурай, бусі (samurai, bushi)

добре        -      кекко: (kekkou)

дівчина     -       мусме (musume)

слива         -     уме (ume)

вишня        -      сакура (sakura)

комп'ютер   -      компю:та (konpyuuta)

танок         -      дансу, одорі (dansu, odori)

холодний   -      самуй, цуметай (samui, tsumetai)

гарячий     -      ацуй (atsui)

до побачення -  сайонара (sayonara)

 

Бажаєте подивитися переклад інших слів? Скористайтеся українсько-японсько-українським он-лайн словником.

 

Повернутись на початок сторінки


Граматика японської мови

У кожній мові є певний основний порядок слів в реченні. В англійській (та і в українській теж) мові в реченні "Наомі використовує комп'ютер" використовується основний порядок слів англійської (української) мови: підмет (Наомі), дієслово (використовує) і пряме доповнення (комп'ютер). Відповідне речення японською ("Naomi-ga kompyūtā-o tsukau" - "Наомі-га компюта-о цукау") відображає основний порядок слів мови як підмет-дополнення-дієслово. У японській доповнення і підмет супроводжуються незмінними частинками: га при підметі (Наомі-га) і о при доповненні (компюта-о).

Також як і в українській, позначення відмінків дозволяє реченню на японській зберігати своє значення навіть якщо слова не стоятимуть в звичному порядку. У реченні, яке наведено вище, наприклад, можна поміняти місцями підмет і пряме доповнення: "Компюта-о Наомі-га цукау" ("Kompyūtā-o Naomi-ga tsukau"), що означає "Наомі використовує комп'ютер." Зате аналогічна заміна в англійській мові приведе до абсолютно іншого значення: "Комп'ютер використовує Наомі." Японська мова допускає зміну порядку слів, якщо дієслово при цьому залишається в кінці речення. Речення "Наомі дала комп'ютер Таро" може бути сформульована як "Наомі-га (Хто: Наомі) Таро-ні (Кому: Таро) компюта-о (Що: комп'ютер) агета (Що зробила: дала)." Це речення має також п'ять інших словесно-послідовних формулювань, включаючи непряме доповнення-доповнення-підмет-дієслово ("Таро-ні компюта-о Наомі-га агета" - "Taro-ni kompyūtā-o Naomi-ga ageta") і доповнення-підмет-непряме доповнення-дієслово ("Компюта-о Наомі-га Таро-ні агета" - "Kompyūtā-o Naomi-ga Taro-ni ageta").

Найбільш важлива частина звичайного речення іменується як смислове ядро (смисловий центр), і в японській мові цей центр завжди розміщений в кінці речення. Дієслово є смисловим ядром або центром типового японського речення і знаходиться в кінці, як в прикладі вище. У виразі з іменником з дієслівним визначенням, смисловим центром є іменник і всі визначення повинно передувати йому. Це може знаходити своє віддзеркалення в українському варіанті порядку розташування слів, як, наприклад: "новий комп'ютер" ("атарасій компюта" - "atarashii kompyūtā", або відрізнятись від нього, як у виразі: "комп'ютер, який Наомі використовує" ("Наомі-га цукау компюта" - "Naomi-ga tsukau kompyūtā").

Дієслово японської мови не залежить від числа або роду, приймаючи однакову форму не залежно від того, чи приймає підмет єдине або множинне число, форму жіночого, чоловічого або середнього роду. Дієслово має інші флексії (закінчення слова, які указують на граматичне значення), включаючи флексії для вказівки часу, заперечення і виду (тривалість дії або ступінь завершеності дії, які передає дієслово). У японській мові можна прибрати підмет, або який-небудь інший член речення (у цьому сенсі вони є другорядними), якщо значення відсутніх елементів є зрозумілим з контексту. Речення "Наомі використовує комп'ютер" на японській може бути виражено одним тільки словом цукау (tsukau, використовувати), якщо адресатові при цьому з контексту ясно, що це речення відноситься до Наомі і комп'ютера.

Ідеї, що виражаються в інших мовах за допомогою декількох слів, можуть виражатися одним словом в японській мові. Тому прийнято говорити, що японська є мовою, що аглютинує (склеює), тобто таким, який сполучає слова шляхом їх об'єднання і/або додавання компонентів слів і частинок, таких як –га і -ни в прикладах вище. Наприклад, речення англійською "Naomi was not made to purchase а computer by Mary" ("Мері не примушувала Наомі купувати комп'ютер") містить окремі дієслова was, made, і purchase на додаток до використаної граматичної форми заперечення. У японському ж варіанті ці елементи разом формують одне складне "дієслово": кав-асе-раре-нак-атта (kaw-ase-rare-nak-atta, "не-була-змушена-купувати"). До інших мов, що мають систему аглютинації дієслів, відносяться корейська, турецька мови, а також мова індійців навахо.

Повернутись на початок сторінки


Писемність японської мови

Традиційно японською мовою пишуть вертикально, починаючи строчку з верхнього правого кута сторінки і ведучи її вниз. Крім цього використовують також і інший стиль - сучасніший – горизонтальні лінії починають з верхнього лівого кута сторінки, а текст записують зліва-направо, як в українській і інших європейських мовах.

Японська мова не мала системи писемності до введення кандзі – китайських ієрогліфів – в кінці 5 сторіччя. З тих пір японський лист використовували дві основні системи писемності: кандзі (китайські ієрогліфи) і систему складових букв (систему, в якій кожен написаний ієрогліф позначає склад), яка називається кана. Система писемності кандзі вважається загалом достатньо складною для вивчення із-за великої кількості ієрогліфів в японській мові і труднощів, пов'язаних з їх написанням і читанням. На відміну від букв фонетичного алфавіту, які самі по собі (в більшості своїй) нічого не означають, кожен ієрогліф кандзі має, принаймні, одне значення. Наприклад, основне значення ієрогліфа - "йти". У японській мові використовувалося велике число ієрогліфів кандзі, але в 1946 році уряд Японії обмежив число ієрогліфів щоденного використання до 1850. У 1981 році уряд розширив перелік до 1945 ієрогліфів і назвало його переліком Дзьойо Кандзі (Jōyō Kanji – ієрогліфи щоденного вжитку). Ієрогліфи з переліку Дзьойо Кандзі проходять в початковій і середній школі, і в газетах обмежуються використанням ієрогліфів тільки в рамках цього переліку.

Більшість ієрогліфів кандзі має два варіанти читання: суто японське читання і читання, що відтворює первинну китайську вимову даного ієрогліфа. Якщо ієрогліф запозичувався японською мовою неодноразово, потрапляючи в японську мову в різні історичні епохи або з різних китайських діалектів, він може мати декілька "китайських" варіантів читання, які відображають його звучання в різні історичні періоди і в різних діалектах китайської мови. Ієрогліф "йти", наприклад, має в японській мові один варіант читання "японський" і три "по-китайськи".

Друга система писемності складається з складових букв, або знаків "кана", які були створені японцями на основі окремих ієрогліфов-кандзі близько 1000 років тому. Кожен ієрогліф як складовий знак передає склад японської мови і, на відміну від кандзі, зображає звук, що не має значення. Є два види складових букв – хірагана і катакана, які дублюють одна одну. Тобто, кожна з цих двох складових азбук передає один і той же набір звуків. Звук ка, наприклад, може бути написаний як хіраганою або як катаканою, обидва варіанти походять від деякого ієрогліфа кандзі. Хирагана часто використовується разом з кандзі таким чином, що ієрогліфом позначається корінь (незмінна частина) дієслова, а хираганою записується закінчення (флексія), наприклад граматичній час дієслова. Катакана використовується в першу чергу для написання слів, узятих з таких західних мов, як французька, німецька, англійська, російська і інші іноземні мови. Кандзі, хирагана і катакана часто зустрічаються разом в одному реченні. Крім кандзі і складів кани, використовуються іноді і латинські літери - в таких елементах тексту, як назви організацій. Такі компанії, як наприклад, Хонда (Honda), Тойота (Toyota), Соні (Sony), часто використовують латинський алфавіт для передачі своїх назв в японському тексті, якщо їх назви з'являються в рекламі.

Нижче ви можете побачити і порівняти, як виглядають різні знаки японської писемності.

Японські ієрогліфи ("кандзі"):

 

Хірагана:

 

Катакана:

Особливу естетичну цінність в Японії надбало мистецтво каліграфії, що свого часу проникло в Країну сонця, що сходить з середньовічного Китаю разом із запозиченою ієрогліфічною писемністю. До цих пір уміння красиво писати ієрогліфи високо цінується у всіх прошарках японського суспільства.

Повернутись на початок сторінки


Походження японської мови

Довгий час вважалося, що японська мова не входить ні в одну з відомих мовних сімей, займаючи в генеалогічній класифікації мов ізольоване положення. Через те, що японська мова розвивалася фактично в ізоляції від інших мов, немає достатньо переконливих доказів, які дозволили б віднести японську мову до однієї з мовних сімей і до спільної мови-предка, від якої походить ця сім'я.

Проте дослідження останніх десятиліть дають підстави деяким мовознавцям стверджувати, що японська мова споріднена з корейською, тобто - віднести обидва ці мови до алтайської сім'ї, в яку входять також тюркські, монгольські і тунгусо-маньчжурські мови. Таким чином, згідно цієї теорії, в своїй основі японська мова — це мова прибульців з Азіатського континенту, що поселилися на Японських островах, мабуть, задовго до початку нашої ери. Правда, деякими своїми рисами японська мова зобов'язана ще більш древньому населенню Японії, що говорило, судячи з усього, на одній з мов австралонезійської (інакше - малайсько-полінезійської) сім'ї. Деякі японські історики-лінгвісти поділяють положення гібридної теорії, що затверджує фундаментальну спорідненість японської мови з австронезійською сім'єю, але також і те, що алтайська сім'я вплинула на японську мову, можливо шляхом запозичення структури речення і словника. Важливо також відзначити, що представники народності Айну з північного острова Японії - Хоккайдо, яка відрізняється від решти японців як за походженням, так і культурно, говорять на мові, яка ще проблемніше віднести до якої-небудь з відомих нині мовних сімей.

З іншого боку, протягом багатьох сторіч японська мова розвивалася під сильним впливом китайської. Проте всі елементи китайського походження в японській мові є запозиченими, спорідненість же мов має на увазі спільність походження відвічних елементів. У цьому сенсі японська і китайська мови спорідненими не є.

Повернутись на початок сторінки


Історичний розвиток мови

Стародавні японці не створювали письмових документів, які донесли б до нас інформацію про розвиток і особливості японської мови, аж до епохи запозичення писемності з Китаю, яка бере свій початок з 5-го сторіччя. З появою писемності, японський народ починає фіксувати свою мову в поезії і прозі. Мова цього періоду, звана старо-японською, мала ряд особливостей, які були втрачено. У старо-японській мові, наприклад, було вісім голосних звуків замість п'яти, використовуваних японцями нині. Також існував ряд граматичних і морфологічних (пов'язаних із структурою слова) особливостей, яких в сучасній мові вже немає. Трансформація старо-японської мови в сучасну японську мову відбувалася впродовж історичного періоду, що тривав приблизно з 12-го по 16-е сторіччя.

Повернутись на початок сторінки


Різновиди мови

Японія складається з безлічі гористих островів, що обмежувало контакт між людьми, що живуть в різних районах країни. В результаті такої ізоляції населення різних регіонів Японії стало говорити на різновидах або, як їх прийнято називати, діалектах японської мови. Японці розвинули також окремі різновиди мови для використання в різних соціальних контекстах, суспільних групах і професійних співтовариствах. Такі різновиди називають ще суспільними стилями мови.

A. Місцеві діалекти

Велика кількість діалектів поширена всюди на чотирьох головних островах Японії (Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю), а також на дрібних островах, таких, як острови Рюкю (Окінава). Деякі діалекти – наприклад ті, на яких говорять в південній частині Японії, особливо на островах Кюсю і Окінава – є фактично незрозумілими для решти японців, які говорять на інших діалектах. Ще зовсім недавно в Японії, більшість населення якої впродовж життя багатьох поколінь ніколи не виїжджали за межі території свого феодального клану, мова людей, що говорять на різних територіальних діалектах вельми істотно відрізнялася одна від одної. Починаючи з 20-го сторіччя, з започаткуванням єдиної системи шкільної освіти, а пізніше - радіо і телебачення, відмінності між діалектами багато в чому згладилися, а сфера їх вживання звузилася: сьогодні в більшості ситуацій японці користуються стандартною (або «загальним») мовою, а на місцевих діалектах говорять тільки в сім'ї або взагалі в приватному  спілкуванні. Дві сім'ї діалектів, якими користується найбільше число жителів Японії, – це діалект, на якому говорять в Токіо і його околицях, саме він і вважається спільною японською мовою, і діалекти регіону Кансай в західній Японії, які поширені в таких містах, як Кіото, Осака, Кобе. Унаслідок розповсюдження спільної японської мови за допомогою телебачення і інших засобів масової інформації, більшість людей, що живуть за межами Токіо, говорять як на спільній японській мові так і на на місцевому діалекті.

Б. Суспільні стилі мовлення

Японська мова використовує ретельно продумані системи виразу ввічливості і чемності. Учасники розмови повинні завжди пам'ятати про своє соціальне положення щодо того, З КИМ ведеться розмова і того, ПРО КОГО ця розмова йде. У дієсловах, прикметниках і іменниках використовується певний тип граматичних і лексичних покажчиків, що дають співбесідникам чітку інформацію про соціальні взаємини людей, що згадуються в мові. Людина, яка говорить, використовує, наприклад, неформальну форму дієслова "йти" (іку), коли говорить з близькою людиною – членом сім'ї, родичем або іншому. Якщо адресат є незнайомою або старшою за віком людиною, використовується покажчик ввічливості –масу: ікі-масу. Якщо людина, про яку йде мова, має вище соціальне положення щодо того, хто про нього говорить, може бути спожита шаноблива форма дієслова "йти" (ірассяру), навіть якщо людина, до якої це відноситься, не присутня під час цієї бесіди. Якщо ж використовується шаноблива форма в розмові про людину з більш вищим соціальним положенням, і при цьому розмова ведеться з особою, з якою немає близьких відносин або яка старша за віком, то використовується як покажчик ввічливості, так і шаноблива форма: ірассяї-масу. Дана форма, ірассяї-масу, дозволяє людині, яка говорить, проявити мовну ввічливість по відношенню до того, З КИМ вона говорить, і продемонструвати шанобливе відношення до того, ПРО КОГО йде мова. Префікс о- (іноді го-) може використовуватися з прикметниками і іменниками з метою виразу ввічливості або пошани до адресата або людини, про яку йде мова, як в словах о-цукуе (парта) і о-сукі (улюблений).

Використання займенників залежить від соціального контексту і часто від статі. Чоловіки, наприклад, використовують в неформальній обстановці займенник першої особи боку, тоді як жінки використовують ватасі, а у формальній обстановці і чоловіка, і жінки використовують ватасі. Вибір частинок, які з'являються в кінці речення, також залежить від статі в неформальній обстановці. Різноманітні форми займенників, також як і система покажчиків ввічливості і чемності, демонструє важливу роль, яку грає чинник приналежності до соціальної групи в японській мові. Якщо адресат відрізняється за віком від того, з ким він говорить, або не має з ним близьких відносин, то людина, яка говорить, використовує ввічливий стиль мови. Сімейні слова також динамічно відображають цю характеристику комунікації. У якісті слова для позначення СВОЄЇ матері при розмові з іншою людиною японці, використовують слово хаха, але вони використовуватимуть слово окасан, якщо розмова йде про чужих матерів. Подібна дублююча лексика використовується і для позначень японських назв для батька, сестри, брата і інших членів сім'ї.

Повернутись на початок сторінки


З гумором про японську мову і не тільки...

Японцям важко даються іноземні мови. Дуже велика фонетична різниця, істотно відрізняється і граматика. Вони самі над цією своєю слабкістю жартують.

Із задоволенням розповідають ось таку історію. Колишньому прем'єрові Іосіро Морі англійська особливо не давалася, він навіть привітатись не умів. Клінтон узявся це поправити. Навчив його при зустрічі говорити "How are you!". А у відповідь – I am fine. Все гаразд, мовляв, на що можна відповісти – "Me too" (у сенсі "і я", "я теж"). Вранці зустрічаються, Морі хоче сказати "How are you", а у нього виходить "Who are you" (мовляв, "хто ти?"). Клінтон говорить: "I am Hillary husband" ("Я чоловік Хилларі"), на що Морі під регіт присутніх виголошує: "Me too" ("Я теж").

* * *

З путівних заміток російського пасажира японської залізниці:

"Кондуктори – школярі, що подорослішали, в тій же формі, але на розмір більше. Перевірка квитків відбувається так, як в Не-японії відбуватися не може.

Підійшовши до пасажира, кондуктор глибоко кланяється і говорить дуже довгу фразу. Проколовши квиток, кланяється і говорить іншу довгу фразу. Потім глибоко кланяється і переходить до наступного. Це повторюється стільки раз, скільки у вагоні пасажирів: п'ятдесят так п'ятдесят, сто так сто. Запитали у нашого попутника - знайомого японця Шу-сана, що він говорить. У подвійному перекладі з японського на англійський і потім на російську це звучить приблизно так:

- Добридень, шановний пасажир! Допускаю нетактовність. Чи не будете ви люб'язні показати мені Ваші шановні квитки, будь ласка, гозаймасу... Спасибі, шановний пасажир! Допустив нетактовність. Щасливої дороги, гозаймасу.

Якщо в ряду з трьох крісел три пасажири, він все це говорить кожному з них. Ну, добре, а "гозаймасу" що таке?

- Це не перекладається, – ніяковіє Шу-сан..."

Підслухано на:  www.lesya.ru

Повернутись на початок сторінки


Українсько-японсько-український он-лайн словник

Цікава он-лайн програма, яка перекладає слова з української на японську і навпаки. Для того, щоб перевести слово, введіть його у вікно форми, яку ви бачите нижче, після чого натисніть на кнопку під вікном введення. (Увага! З японської словник перекладає тільки в тому випадку, якщо ви ввели слово в ієрогліфічному написанні або хираганою! Японські слова теж потрібно вводити тільки в ієрогліфічному написанні або хираганою!)

   
 
 

 

 

Повернутись на початок сторінки


Корисні лінки

 

Повернутись на початок сторінки


Ви захоплюєтесь японською мовою, чи Вас цікавлять і інші аспекти життя і культури Японії?

Скористайтеся формою зворотного зв'язку, що знаходиться на цій сторінці нижче, щоб повідомити нас про це.

Можливо, ми чимось зможемо Вам допомогти або ще якимось чином будемо Вам корисні в плані досягнення Вашої мети. І, хоча, ми заздалегідь не можемо вам дати абсолютної гарантії (не все, на жаль, в наших силах!), Ви можете написати нам про предмет Вашого захоплення. Ми завжди раді одержати звістку від вас, відвідувачів нашого сайту! Тут же Ви можете задати нам питання або сформулювати Ваші побажання про співробітництво, що, можливо, Ви хочете нам надіслати.

За бажанням при заповненні контактної форми Ви можете внести в неї відомості про себе в тім обсязі, який Ви вважаєте потрібним. Цю контактну інформацію ми зможемо використовувати, щоб краще зрозуміти ваші потреби, повніше задовольнити Ваш інтерес і, зрозуміло, щоб мати можливість направити відповідь на Ваше запитання, звісно якщо Ви його задасте. Більшість полів форми не є обов'язковими і Ви можете заповнити їхній чи пропустити - на Ваш власний розсуд. Обов'язкові поля позначені *.

Повідомлення, що Ви нам залишите на цій сторінці, а також Ваші контактні координати не будуть опубліковані на сайті - їх отримаємо тільки ми, і їх не побачать відвідувачі нашого сайту. Тому, якщо Ви хочете залишити повідомлення, що зможуть прочитати усі відвідувачі сайту, можете скористатися гостьовою книгою, що знаходиться тут.

Увага! Якщо ви бажаєте поставити запитання про Японію, спочатку почитайте сторінку, яку присвячено запитанням про Японію.

Уточніть, у чому полягає Ваше захоплення, або що Вас цікавить у Японії *:

 

Чому Ви вирішили нам написати, і з якою пропозицією або питанням Ви до нас звертаєтеся: *

 

Ваша контактна інформація (за бажанням):

Як Ваше ім'я: *
Вік:
Професія:
 Де працюєте:
Адреса:
Телефон:
FAX:
Сайт:
E-mail: *

(Увага . Прохання натискати тільки один раз!)

Повернутись на початок сторінки


 
     

На головну ] Нагору ]

Locations of visitors to this page

 


 
GEOLOC:localisation des internautes Аніме та манґа українською Лучшие проекты о Японии. YakuSu  


Забороняється відтворення будь-якої інформації з цього сайту, текстової чи графічної!

Запитання та зауваження з питань оформлення та змісту сайту надсилати на адресу: japan4you@ukr.net.

Copyright © 2005-2015 Фонд "Мрії здійснюються". No reproduction or republication without written permission.

 

  Останнє оновлення: 07.05.2015